Головна » Новини

Пригоди костопільчан на Всеукраїнському фіналі АФЛУ - погляд з середини

06.04.2017, 14:30      Переглядів: 260

Костопільська районна федерація футболу у складі голови Воробея Олександра, заступника Кухарчука Сергія та заступника Потурая Олександра разом із командою "Свиспан-Горизонт" вирушила у вояж в м. Дніпро.

Зустріло нас місто Дніпро похмурою погодою з елементами дощику в 5:00 ранку. В хостел «Хата», у якому ми забронювали житло, йти було ще рано, тому дві години в залі очікування все ж таки прийшлося змарнувати. Що поробиш, таке життя футбольне/футзальне;) Виявилося, що хостел знаходиться в двох провулках від вокзалу і знаєте, це та ще «хата»!!! Сам хостел не вражав, але жити можна було б, принаймі переночувати. А от контингент в середині, а особливо по дорозі вразив всіх – купа безхатченків та алкашів. Хтось з хлопців пожартував, що на нас вже вісять «цінники».

Залишивши речі в закритій коморі, ми вирушили в «Пузату Хату» перекусити та обдумати варіанти з подальшим місцем перебування. Повернувшись зі сніданку, вирішили, що залишати одного вартового на час матчів не будемо, попрямували повз уже не таких стрьомних персонажів на маршрутку, щоб дістатися до ігрового залу. Діставшись місця призначення, відразу почали пошуки нового житла у вигляді якогось іншого хостелу або квартири. Хтось обдзвонював готелі та орендодавців, хтось шукав на сайтах, а хтось прогулявся в найближчі гуртожитки. Першими з полювання повернулися Воробей та Потурай, які домовилися за 8 місць в одному з гуртожитків, але потрібно було розселити 19 чоловік… Все менше ставало часу до першої гри і команда помітно нервувала. І тільки через годину вирішилося квартирне питання – його успішно виконали Степанюк та Дідух, які за час пошуків стали майже місцевими;)) Отже, у всіх був час лише на дорогу до квартири, душ, легенький перекус та дорогу в зал! Впоравшись з цим всім, вся команда та делегація прибули на гру і з впевненістю можна сказати, що ранкові події передалися і на ігровий майданчик, оскільки гравці діяли з обережністю, багато помилялися та відчувалася не зіграність деяких виконавців. Суха нічия проти команди «ІВТ» з Сєвєродонецька – це теж результат, і як в підсумку виявилося – з призером змагань (ІІІ місце).

На другу гру вже було набагато легше, хоча й відчувалася втома від переїзду, але з’явився настрій! Шалений настрой на гру проти херсонського «Стелса» та феєрична перемога – 3:2! Швидко прийнятий душ та бігом на квартири, щоб прилипнути до телеекранів та по вболівати за національну збірну України з футболу! Але толком подивитися гру так і не змогли (принаймі Воробей, Потурай, Шибковський та Вєтров). Наше тимчасове помешкання відразу перетворилося на «прес-центр»: перегляд огляду щойно такої потрібної перемоги, написання інформації у всі пабліки в соцмережах, перегляд зіграних матчів майбутнього суперника та можливих суперників по ¼ фіналу (сумнівів у перемозі над «Сатурном» з Вінницької області просто не виникало, адже в них бул коротка лава запасних з восьми людей та ще й один гравець отримав пошкодження й вибув).

Наступного ранку, деяким членам команди вдалося розвіятися набережною та центром міста. Дніпро – це промислове місто і, відверто кажучи, не вразило ані архітектурою, ані «Дніпро-Ареною», ані центром. Здивувало маршрутне таксі по 6 гривень за проїзд, і знаєте що, це дійсно ТАКСІ! Водій зупиняється на вимогу пасажира навіть через 10 метрів! Найбільшою несподіванкою стало те, що всюди лунає російська мова… Рідну мову можна було почути тільки у команд з Західної та Центральної України. Варто відзначити одну особливість місцевих – якщо звертаєшся до людей українською, вони відразу переходять на українську та насолоджуються нашою вимовою!

Отже, другого ігрового дня гра теж мала розпочатися в 14:00 і всі прибули на місце зарання. Не будемо описувати саму гру (її, як і всі інші ігри можна подивитися на сайті amator-futsal.com.ua), скажемо те, що після програної гри, розпач наших гравців не передати ніякими словами… Змиришись із поразкою, пішли в їдальню перекусити, адже будуть і надалі ігри, оскільки мали продовжувати виступи в першій лізі (вища ліга – це переможці 6 груп та дві другі кращі команди). Проте, уточнивши регламент та підрахунок залікових очок (виявилося, що перемога над останнім місцем не враховується в залік), «Свиспан-Горизонт» стає другою кращою командою серед усіх та вийшов в ¼ фіналу Вищої ліги, де мав зустрітися з «Динамо-ГУНП» з міста Хмельницький. Матч відбуватиметься в іншому залі і на іншому березі Дніпра, тому часу насолодитися виходом в ¼ та ще й Вишки – просто не було! В спорт-арені «Олімпія+» наша команда себе почувала дуже впевнено! Наші суперники не очікували пресингу і іноді просто не знали, що треба робити. Варто відзначити Тригубця Сергія (гравця «Надії»), який давав слушні поради як саме необхідно протидіяти «Динамо-ГУНП». Ну а знаменитий фінт "компас" у виконанні Кусіка Сергія та шедевральний гол Ревягіна Іллі поставили ефектну крапку в даній перемозі. Експерти та представники федерацій злегка офігіли від виходу «Свиспан-Горизонта» у ½ фіналу, але нам байдуже, ми – ликуємо!!! Повернувшись в «прес-центр» знову почалася клопітка робота та довелося приймати телефонні дзвінки з привітаннями – всі вболівальники футзалу костопільщини вихід в півфінал визнали неймовірним досягненням! Дивлячись огляд нашого поєдинку в ¼ фіналу, Вєтров Назар був приємно шокований тим, як про нього висказався коментатор матчу: «Просто шедевральний гол забиває голкіпер «Свиспан-Горизонт» Вєтров Назар!». У відповідь були такі слова: «Жодної секунди не провів на полі, але забив шедевральний гол!;))».

Ранок неділі, останнього ігрового дня, був надзвичайно напруженим. Чемоданний настрій давав про себе знати. Найбільшими переживаннями охопило в очікуванні півфінального поєдинку з командою «АРПІ» з міста Донецьк, яка наразі базується в Запоріжжі. Сидячи на трибунах, експерти, які були поруч, в один голос заявили, що зараз буде «виніс тіла в одну калітку», орієнтовно 10:0, але ми пам’ятаємо, що вони вже помилялися. Гравці «АРПІ» розминалися вже понад 7 хвилин (почали ще під час попереднього матчу), а наші ще навіть не переодягнулися. Як виявилося згодом, були певні проблеми з роздягальнями, оскільки пороздавали всі ключі і вільних кімнат не виявилося. Можна сказати, що це був свого роду не запланований психологічний прийом, який спрацював – в очах гравців «АРПІ» читалася певна зневага та недооцінка.

Коли «АРПІ» на 10-ій хвилині першого тайму забила нам м’яч, я кажу до Кухарчука Сергія: «Значить прийдеться грати у фіналі з «Надією»! І це не прості слова, адже в попередніх виграних матчах ми теж пропускали першими і в підсумку вигравали матчі та рухалися далі. Так сталося і цього разу! Пропустивши, хлопці не знітилися і практично відразу відігралися! Степанюк Сергій влучно пробив у дальній кут з під захисника і це стало несподіванкою для голкіпера. 1:1 після першого тайму. Другий тайм проходив в обопільних атаках і знову ж таки на 10-ій хвилині м’яч опинився в сітці воріт «АРПІ» - Степанюк Сергій протянув «круглого» до штрафної і проткнув його далі, де він опинився в ногах капітана «Свиспан-Горизонт» і Улянчук Дмитро чітким ударом повз кіпера зробив рахунок 2:1 на користь своєї команди. По розпачу на обличчях гравців «АРПІ» стало зрозуміло, що наші хлопці перемогу не віддадуть. Облава з 5-им гравцем, яку влаштувала донецька команда, привела до цілої низки небезпечних моментів, але захист команди та кіпер Ревягін Ілля стояли неприступною стіною. Шалена радість після фінального свистка і експерти розводять руками та стоячи аплодують – це футзал!

Година часу минає з моменту перемоги у півфіналі і знову розминка перед вирішальним поєдинком. Мабуть і з трибун було помітно, наскільки наша команда втомилася після триденного футзального марафону. Як то кажуть, апетит приходить під час їжі, і коли ми знову пропустили першими, зажевріли сподівання на перемогу;)) Шкода, але така штука у вирішальному матчі не пройшла. Як потім після матчу сказав лідер команди Сергій Степанюк: «Ми занадто рано забили другий м’яч…». Важко з ним не погодитися! Якби забили другий м’яч хоча б на дві хвилини пізніше, можливо гравці «Надії» почали б більше нервувати та допускати помилки. Ніхто цього вже не взнає і нехай! Після фінального свистка арбітра, «Надія» створила переможне коло радості і поруч не забарилося ще одне переможне коло радості, коло гордості, називайте як хочете, але воно НАШЕ, КОСТОПІЛЬСЬКЕ!!! Царемонія нагородження та фотосесія тривали довше ніж очікували і до потягу в рідний край залишалася лише одна година, а необхідно ще до вокзалу дібратися. За підсумками Всеукраїнського фіналу АФЛУ, Улянчука Дмитра визнали найкращим гравцем і він це дійсно заслужив! Заслужив бути кращим воротарем і наш Ревягін Ілля, який витягував просто неймовірні м’ячі, але двом гравцям з однієї команди не судилося отримати призи. Всі ми вже давно оприділилися з героєм, це – «Свиспан-Горизонт» місто Костопіль!!! Слава Україні! Героям слава!!!

Костопільська районна федерація футболу